Практичний психолог

МИСЛІЦЬКА ІННА ВОЛОДИМИРІВНА

Освіта: вища, закінчила РДГУ.

Педагогічне кредо:  «Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей - талант, вміння їх вирощувати – мистецтво. Але найважливішим є любов до дитини. Дитина– це не посудина, яку потрібно заповнити, дитина – факел, який треба запалити.»

 Життєве кредо: «Людина лише там чогось домагається, де вона сама вірить у свої сили».

 Головними формами діяльності практичного психолога ДНЗ є:

  • Психодіагностика – це використання різного роду професійних методик та тестів для з`ясування певного психологічного явища у дитини (наприклад, дослідження рівня розвитку психічних процесів у дошкільників, з`ясування показників шкільної зрілості за тестом Керна – Йїрасика, визначення мотиваційної готовності до шкільного навчання та ін. ).
  • Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота - заняття психологічного змісту з різної тематики для дітей.
  • Консультативна практика - індивідуальні та групові консультації для батьків та педпрацівників з питань психологічного розвитку дітей.
  • Психологічна просвіта - виступи на загальних та групових батьківських зборах, педгодинах і педрадах, проведення «Дня психолога» в закладі та ін. 

 - Інтелектуальна зрілість – це здатність концентрувати увагу, встановлювати   зв’язки між явищами і подіями, здатність логічного запам’ятовування, розвиток тонких рухів та координації.

 - Психологічна   зрілість   передбачає   емоційну й соціальну. Емоційна  виявляється  реакцією  дитини на ті чи інші  події: у майбутнього першокласника має бути напрацьоване  конструктивне ставлення до стресових  ситуацій.

 - Соціальна  зрілість починається  тоді, коли дитина вміє  спілкуватися з однолітками, адаптуватися у великому колективі, правильно розуміє і виконує обов’язки учня.

Майбутній першокласник  має знати відповіді на такі питання:

  • Назви своє прізвище, ім’я та по батькові.
  • Скільки тобі років? Скільки виповниться наступного року?
  • Як звать маму і тата?
  • Ким та де працюють батьки?
  • Чому у школі слід поводитись тихо?

 Так само як батьки не дозволяють дітям гуляти одним у незнайомих місцях, так само вони не повинні дозволяти їм працювати в інтернеті без догляду.

  У дошкільному віці найважливішою потребою дитини є спілкування, завдяки якому вона засвоює соціальний досвід. Стосунки з дорослими та однолітками формують особистість. Спілкування відіграє важливу роль у житті дитини,адже саме так вона набуває досвід співпраці, взаєморозуміння і формує повагу до інших людей. Потреба в зовнішніх враженнях сприяє розвитку пізнавальних здібностей та уяви. Діти цього віку намагаються виявляти самостійність і розширювати знання про оточуючий світ. Задаючи нескінченні питання, дитина, перш за все, хоче чути відповіді на них. Неуважне ставлення з боку дорослих може стати причиною появи впертості, неслухання і негативізму.

  • Розвиток емоційної сфери дітей раннього віку в адаптаційний період.
  • Розвиток пізнавальних   процесів у дітей молодших та середніх груп.
  • Психологічна підготовка дітей старшого дошкільного віку до школи.
  • Корекційна робота з дітьми з проявами агресивності, сором’язливості, замкнутості.

Навчання  - це весела і захоплююча гра.

 

Шановні батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчить мене, будь ласка, як стати і бути людиною.

У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

Мої почуття ще не дозрілі – прошу будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

«Головна думка при спілкуванні: дитина – рівна нам людина. Так просто. Але визнання цього привертає душу дорослого і дає щастя дітям»  (С.Соловейчик)

Будь-який сильний тиск сприймається  дитиною, як примус і викликає «ефект бумеранга» - протидію. Що ж робити? Змініть стиль свого спілкування, а саме:

Починайте говорити з дитиною не з слова «ТИ» а з слова «Я»

Наприклад: «Ти повинен прибрати свої іграшки» замініть на «Мені не подобається, якщо іграшки розкидані».

 

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги... Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Що таке адаптація?

Адаптація– це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Напевно, немає таких батьків, які б не хотіли бачити своїх дітей здоровими, добре розвиненими, готовими опанувати непросту шкільну програму. Проте досвід роботи дозволяє зробити висновок, що далеко не всі батьки знають, як правильно підготувати дитину до школи, і часто припускаються дуже серйозних помилок. Дозволю собі узагальнити ті негативні моменти, які найчастіше виникають при підготовці майбутнього школяра.

Ще й досі багато хто з батьків сповідують принцип "щасливого дитинства". В їхньому розумінні дитина дошкільного віку має лише грати з ровесниками і не обтяжувати себе жодними проблемами. Це ніби і є "щасливе дитинство". А школа на те й існує, аби навчити школяра різних премудрощів. Зрозуміло, що такий підхід є хибним. Дитину необхідно поступово готувати до школи, наприклад, через гру, мудрі батьки не нав’язують, а пропонують своєму сину чи доньці. Якщо гра захоплює дитину, вона гратиме з вами всюди: вдома, на прогулянці,в поїзді тощо.

Багатьом знайома така ситуація, коли тато весь тиждень працює, один з вихідних там же, а другий вихідний виявляється тим святим днем, коли тато відпочиває й турбувати його не можна. Або тато їде на полювання, на риболовлю, на тренування, у лазню із друзями тощо. Багато матусь скаржаться на татусів, але лише деякі розуміють, як можна змінити ситуацію.

                                Що відбувається, якщо тато уникає виховання дитини?

Маленькі забіяки становлять для дорослих справжню проблему. Що з ними вдіяти? Бити? Але де ж
 логіка? Агресією карати за агресію, подаючи приклад такої самої агресивної поведінки, що виражена навіть більшою мірою, зовсім неправильно. Читати нотації? Хто хоча б раз це спробував, знає, що це безрезультатно. Не звертати уваги на агресивні витівки малюка? Але ж йому й самому непросто переживати власну поведінку.

Агресія — це тільки верхівка айсберга, тобто процесів, що відбуваються в душі дитини. Щось змушує її говорити злі слова, битися або кусатися.

Значна частина батьків на індивідуальних консультаціях прямо чи опосередковано торкається питання, що пов`язане із розумінням дитячого малюнка. Спробуємо розібратися в головних психологічних тонкощах юних художників.
Колір виступає одним з головних виражальних засобів у дитячому малюнку. Перш, ніж братися за діагностичне розшифровування зображення, варто враховувати його загальне враження за наступними ознаками:

Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність.

Психологічна готовність – необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми.

Фахівці виокремлюють такі її компоненти, як:

  • соціальний (адекватна самооцінка, потреба у спілкуванні з іншими, уміння налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими);
  • емоційно – вольовий (упевненість в собі, домінування позитивного настрою, уміння керувати своєї поведінкою, емоційна стійкість, довільність пізнавальних процесів та поведінки -  докладання певних зусиль);

Адаптація або пристосування організму до нових умов залежить від психофізіологічних (темперамент) та індивідуальних (характер) особливостей дитини, сімейних стосунків та життєвих обставин, що складаються. Зазвичай, психологи рекомендують відвідувати дитячий садок з початком навчального року, тобто у серпні – вересні. Найбільш оптимальним віком початку відвідування дитячого садка є 2 – 3 роки. Як правило, це пов`язано з тим, що діти, яким ще не виповнилось 2-х років, не вміють самостійно користуватися ложкою, одягатися, користуватися туалетом, тощо. Крім того, науковці довели, що саме у 2 – 3 роки збільшується витривалість клітин кори головного мозку, тому малюк у цьому віці вже може довше зосереджуватись на одному виді діяльності і менше стомлюватися. За спостереженнями психологів, найбільш критичний вік для адаптації – від 9 – 10 місяців до 1 року 6 місяців і від 3 до 3,5 років.

Віддаючи дань часу, люблячі татусі й матусі з пелюшок розвивають таланти своїх дітей, не завжди усвідомлюючи, що з того вийде. Не жаліючи для своїх чад ні сил, ні коштів, батьки часом випускають прості речі виховання. Пропонуємо кілька порад батькам.

Порада батькам №1. Поважайте індивідуальність дитини

 Переконання батьків про те, що дитина мала і нічого не розуміє — помилкове. Психологи-педагоги давно зійшлися на тому, що дитина — не чистий лист, що її формує оточення, проте вона також має власну індивідуальність та спадкові риси. Тому не забувайте, що виховуєте маленьку людину, яка має свої смаки, вподобання та інтереси, з якими потрібно рахуватися.