Важливою складовою готовності дитини до школи є її психологічна готовність.

Психологічна готовність – необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми.

Фахівці виокремлюють такі її компоненти, як:

  • соціальний (адекватна самооцінка, потреба у спілкуванні з іншими, уміння налагоджувати взаємини з однолітками та дорослими);
  • емоційно – вольовий (упевненість в собі, домінування позитивного настрою, уміння керувати своєї поведінкою, емоційна стійкість, довільність пізнавальних процесів та поведінки -  докладання певних зусиль);
  • інтелектуальний (достатній рівень розвитку психічних процесів для шкільного навчання, мовлення, дрібної моторики руки та ін.);
  • мотиваційний (відображає бажання дитини вчитися).

Оцінювання фізіологічної зрілості дитини проводиться за допомогою «Філіппінського тесту», коли правою рукою над головою потрібно доторкнутись до лівого вуха.

Якщо пальці руки дістають вуха і при цьому положення голови залишається прямим, це свідчить про достатню «зрілість» і готовність до систематичного навчання. Коли дитина не може дотягнутися рукою до вуха або ж нахиляє голову, щоб виконати завдання, тоді говорять про неповну готовність дитини до шкільного навчання. 

Визначення шкільної зрілості:

 

А – дитина незріла до шкільного навчання;

Б – шкільна зрілість досягнута

Для визначення окостеніння лівої руки дитині пропонують покласти ліву руку на стіл долонею вниз і по черзі підіймати пальці над столом, не відриваючи кисті від поверхні.

Розвивати дрібну моторику руки можна різноманітними методами: ліплення з глини і пластиліну, малювання або розфарбовування картинок, виготовлення виробів з паперу, конструювання, застібання і розщібання ґудзиків, кнопок, гачків, зав'язування і розв'язування стрічок, шнурівок, загвинчування і розгвинчування кришок банок, пляшечок, нанизування намистинок і ґудзиків та ін.

Варто також враховувати зубну зрілість (у 6 років), для початку систематичного навчання в школі достатньо зміни 4 молочних зубів на постійні.

Окрім того, при вступі до школи дитина повинна знати своє їм`я, прізвище, по батькові, скільки їй років, називати всіх, з ким проживає, знати, де працюють батьки, називати свою адресу, пору року, домашніх чи свійських тварин та ін.

З якого віку краще віддавати дитину до школи, з шести чи з семи років?

Психологи вважають, що краще віддавати дитину в школу з 7 років, тому що, за статистичними даними дослідників із даного питання, які спостерігали за дітьми, що рано пішли до школи, багато з них були не готові до навчальної діяльності. Якщо в початковій школі вони добре вчилися за рахунок хорошої пам'яті, яка в цьому віціє, то в середній школі вони вже зазнавали труднощів, тому що там включалися інші механізми, такі як: логіка, розуміння причинно-наслідкових зв'язків, і їм уже було складно. Тому, якщо ви сумніваєтеся - віддати дитину в 6 або в 7 років до школи- краще віддати в 7!

ПОРАДИ БАТЬКАМ:

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

Зовсім не слід:

  • змінювати режим дня дитини: позбавляти її денного сну, довгих прогулянок, ігор;
  • оцінювати все, що робить дошкільник, так як оцінюється діяльність учня;
  • "проходити" з дитиною програму першого класу, насильно замінюю­чи гру навчанням.

Необхідно:

1) прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;

2) навчити її долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час. Учити дитину слухати і чути оточуючих, поважати чужу думку, розуміти, що власні бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення;

3) формувати світогляд дитини, знання:

- про довкілля, про себе (прізвище, ім'я, адресу), про свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі);

- про своє село, місто, вулицю;

- про явища природи (пори року, їх послідовність, місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби);

- про урожай, борошно, із чого роблять хліб, цукор;

- про улюблені книжки, вірші, казки, пісні, відомих письменників, художників, композиторів;

- про дорослих людей (за віком, професіями, за своєю вихованістю-невихованістю; добротою, чуйністю-байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні й непорядні люди);

- про сучасну техніку, транспорт.